усичувати
УСИ́ЧУВАТИ¹ (ВСИ́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УСИ́ТИ́ТИ (ВСИ́ТИТИ), уси́чу́, уси́ти́ш, док., що.
Те саме, що си́тити.
Зрітимуть злаки, зрітиме й сподіванка, що надходить кінець безліттю, буде де худобу випасти, буде чим себе уситити (Д. Міщенко);
Леонід Каленикович силкувався вситити чорногуза, а той зі злістю дзьобав благодійника по руках (з Інтернету).
УСИ́ЧУВАТИ² (ВСИ́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УСИ́ТИ́ТИ (ВСИ́ТИТИ), уси́чу́, уси́ти́ш, док., що, діал.
Вбирати (див. вбира́ти¹ 1).
Він [вітер] летить здалеку, .. всичує в себе і тишу села, і клекіт міста (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- усичувати — уси́чувати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- усичувати — -ую, -уєш, недок., уситити, усичу, уситиш, док., перех., діал. Вбирати (див. вбирати I 1)). Великий тлумачний словник сучасної мови
- усичувати — УСИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., УСИ́ТИ́ТИ, уси́чу́, уси́ти́ш, док., перех., діал. Вбирати¹ 1. Він [вітер] летить здалеку,.. всичує в себе і тишу села, і клекіт міста (Коцюб., І, 1955, 388). Словник української мови в 11 томах