1. Словник української мови в 11 томах

усичувати

УСИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., УСИ́ТИ́ТИ, уси́чу́, уси́ти́ш, док., перех., діал. Вбирати¹ 1.

Він [вітер] летить здалеку,.. всичує в себе і тишу села, і клекіт міста (Коцюб., І, 1955, 388).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. усичувати — уси́чувати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. усичувати — УСИ́ЧУВАТИ¹ (ВСИ́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УСИ́ТИ́ТИ (ВСИ́ТИТИ), уси́чу́, уси́ти́ш, док., що. Те саме, що си́тити. Зрітимуть злаки, зрітиме й сподіванка, що надходить кінець безліттю, буде де худобу випасти, буде чим себе уситити (Д. Словник української мови у 20 томах
  3. усичувати — -ую, -уєш, недок., уситити, усичу, уситиш, док., перех., діал. Вбирати (див. вбирати I 1)). Великий тлумачний словник сучасної мови