услуговувати
УСЛУГО́ВУВАТИ (ВСЛУГО́ВУВАТИ), о́вую, о́вуєш і УСЛУГУВА́ТИ (ВСЛУГУВА́ТИ), у́ю, у́єш, недок., УСЛУЖИ́ТИ (ВСЛУЖИ́ТИ), ужу́, у́жиш, док., заст.
1. Робити кому-небудь послугу, що-небудь приємне, бажане, потрібне, щоб задовольнити когось або викликати прихильність до себе.
Іванові Петровичу вже мало услуговував [Кирило Іванович], зате ниць падав перед Гаврилом Федоровичем, секретарем (Панас Мирний);
Дождала стара невістки, не нарадується: яка ж то до неї щира та покірна! І вслужить їй що треба, і пожалує, і догодить, як рідна дитина (Марко Вовчок);
// ірон. Своїми діями, втручанням у щось робити кому-небудь неприємність, зло і т. ін.
Щира товаришка услужила своїй подрузі, і всі, далекі і близькі сусіди розказували та реготалися, як Параска горшки товкла від невдачі (Панас Мирний).
2. тільки недок. Виконувати обов'язки слуги, наймички.
Веселий Явтух до столу услуговував, а ще веселіш позирала на його Фрузина (А. Свидницький);
Щохвилини треба було їй [графині] услуговувати (О. Донченко);
Вона надзвичайно любила каву, а не можучи її собі купити, готова була й цілий день услугувати за той присмак (Н. Кобринська).
◇ (1) Слу́жбу услужи́ти – зробити якусь послугу.
От після зустрічі він каже-говорить нам такії речі: “Ей ви, ловці, добрі молодці! услужіте мені службу, покажіте дружбу ..” (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)