усміхнений
УСМІ́ХНЕНИЙ (ВСМІ́ХНЕНИЙ), УСМІ́ХНУТИЙ (ВСМІ́ХНУТИЙ), а, е.
Який усміхається, усміхнувся.
Та сама бричка, що вполудне одвозила заплакану стару німку до залізниці, привезла увечері скромно усміхнену молоденьку панну Зоню (Леся Українка);
Славко ступав за нею широкими кроками. Вона всміхнена, а він сумний, нахмурений (Л. Мартович);
Зашарена, усміхнена, стояла вона напереді, перебираючи запаску пальцями, і дійсно, було на що залюбуватися (Г. Хоткевич);
// З усмішкою, який криє в собі усмішку.
Вона окинула о. Нестора лукаво всміхнутим поглядом (І. Франко);
Ось і він [Мручко]. Здорожений, заболочений по самі вуха. .. Але всміхнений і бадьорий (Б. Лепкий);
Щасливий, як ніколи, Ґалаґанчик сидів за столом поряд з матір'ю, дивився на її обличчя, на усміхнені очі (О. Донченко);
З дзеркала визирає бадьоре, помолоділе радісно всміхнене обличчя (Ю. Шовкопляс).
Словник української мови (СУМ-20)