усміхнений
УСМІ́ХНЕНИЙ (ВСМІ́ХНЕНИЙ), УСМІ́ХНУТИЙ (ВСМІ́ХНУТИЙ), а, е.
Який усміхається, усміхнувся.
Та сама бричка, що вполудне одвозила заплакану стару німку до залізниці, привезла увечері скромно усміхнену молоденьку панну Зоню (Леся Українка);
Славко ступав за нею широкими кроками. Вона всміхнена, а він сумний, нахмурений (Л. Мартович);
Зашарена, усміхнена, стояла вона напереді, перебираючи запаску пальцями, і дійсно, було на що залюбуватися (Г. Хоткевич);
// З усмішкою, який криє в собі усмішку.
Вона окинула о. Нестора лукаво всміхнутим поглядом (І. Франко);
Ось і він [Мручко]. Здорожений, заболочений по самі вуха. .. Але всміхнений і бадьорий (Б. Лепкий);
Щасливий, як ніколи, Ґалаґанчик сидів за столом поряд з матір'ю, дивився на її обличчя, на усміхнені очі (О. Донченко);
З дзеркала визирає бадьоре, помолоділе радісно всміхнене обличчя (Ю. Шовкопляс).
Значення в інших словниках
- усміхнений — усмі́хнений прикметник Орфографічний словник української мови
- усміхнений — див. веселий Словник синонімів Вусика
- усміхнений — [ўсм'іхнеинией] = всміхнений м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- усміхнений — (всміхнений), усміхнутий (всміхнутий), -а, -е. Який усміхається, усміхнувся. || З усмішкою, який криє в собі усмішку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- усміхнений — УСМІ́ХНЕНИЙ (ВСМІ́ХНЕНИЙ) (з усмішкою), УСМІ́ХНУТИЙ (ВСМІ́ХНУТИЙ), ОСМІ́ХНЕНИЙ рідше, РОЗСМІ́ШЕНИЙ рідше; УСМІ́ШКУВАТИЙ розм., УСМІ́ШЛИВИЙ розм. (з усмішкою; схильний усміхатися). Словник синонімів української мови
- усміхнений — УСМІ́ХНЕНИЙ (ВСМІ́ХНЕНИЙ), УСМІ́ХНУТИЙ (ВСМІ́ХНУТИЙ), а, е. Який усміхається, усміхнувся. Та сама бричка, що вполудне одвозила заплакану стару німку до залізниці, привезла увечері скромно усміхнену молоденьку панну Зоню (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах