1. Орфоепічний словник української мови

усміхнений

усмі́хнений

[ўсм'іхнеинией]

= всміхнений

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. усміхнений — усмі́хнений прикметник Орфографічний словник української мови
  2. усміхнений — див. веселий Словник синонімів Вусика
  3. усміхнений — УСМІ́ХНЕНИЙ (ВСМІ́ХНЕНИЙ), УСМІ́ХНУТИЙ (ВСМІ́ХНУТИЙ), а, е. Який усміхається, усміхнувся. Та сама бричка, що вполудне одвозила заплакану стару німку до залізниці, привезла увечері скромно усміхнену молоденьку панну Зоню (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  4. усміхнений — (всміхнений), усміхнутий (всміхнутий), -а, -е. Який усміхається, усміхнувся. || З усмішкою, який криє в собі усмішку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. усміхнений — УСМІ́ХНЕНИЙ (ВСМІ́ХНЕНИЙ) (з усмішкою), УСМІ́ХНУТИЙ (ВСМІ́ХНУТИЙ), ОСМІ́ХНЕНИЙ рідше, РОЗСМІ́ШЕНИЙ рідше; УСМІ́ШКУВАТИЙ розм., УСМІ́ШЛИВИЙ розм. (з усмішкою; схильний усміхатися). Словник синонімів української мови
  6. усміхнений — УСМІ́ХНЕНИЙ (ВСМІ́ХНЕНИЙ), УСМІ́ХНУТИЙ (ВСМІ́ХНУТИЙ), а, е. Який усміхається, усміхнувся. Та сама бричка, що вполудне одвозила заплакану стару німку до залізниці, привезла увечері скромно усміхнену молоденьку панну Зоню (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах