усміхнений
УСМІ́ХНЕНИЙ (ВСМІ́ХНЕНИЙ), УСМІ́ХНУТИЙ (ВСМІ́ХНУТИЙ), а, е. Який усміхається, усміхнувся.
Та сама бричка, що вполудне одвозила заплакану стару німку до залізниці, привезла увечері скромно усміхнену молоденьку панну Зоню (Л. Укр., III, 1952, 647);
Славко ступав за нею широкими кроками. Вона всміхнена, а він сумний, нахмурений (Март., Тв., 1954, 232);
Зашарена, усміхнена, стояла вона напереді, перебираючи запаску пальцями, і дійсно, було на що залюбуватися (Хотк., II, 1966, 15);
// З усмішкою, який криє в собі усмішку.
Вона окинула о. Нестора лукаво всміхнутим поглядом (Фр., VII, 1951, 39);
Щасливий, як ніколи, Галаганчик сидів за столом поряд з матір’ю, дивився на її обличчя, на усміхнені очі (Донч., VI, 1957, 112);
З дзеркала визирає бадьоре, помолоділе радісно всміхнене обличчя (Шовк., Інженери, 1956, 359).
Значення в інших словниках
- усміхнений — усмі́хнений прикметник Орфографічний словник української мови
- усміхнений — див. веселий Словник синонімів Вусика
- усміхнений — [ўсм'іхнеинией] = всміхнений м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- усміхнений — УСМІ́ХНЕНИЙ (ВСМІ́ХНЕНИЙ), УСМІ́ХНУТИЙ (ВСМІ́ХНУТИЙ), а, е. Який усміхається, усміхнувся. Та сама бричка, що вполудне одвозила заплакану стару німку до залізниці, привезла увечері скромно усміхнену молоденьку панну Зоню (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
- усміхнений — (всміхнений), усміхнутий (всміхнутий), -а, -е. Який усміхається, усміхнувся. || З усмішкою, який криє в собі усмішку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- усміхнений — УСМІ́ХНЕНИЙ (ВСМІ́ХНЕНИЙ) (з усмішкою), УСМІ́ХНУТИЙ (ВСМІ́ХНУТИЙ), ОСМІ́ХНЕНИЙ рідше, РОЗСМІ́ШЕНИЙ рідше; УСМІ́ШКУВАТИЙ розм., УСМІ́ШЛИВИЙ розм. (з усмішкою; схильний усміхатися). Словник синонімів української мови