усміхатися
УСМІХА́ТИСЯ (ВСМІХА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УСМІХНУ́ТИСЯ (ВСМІХНУ́ТИСЯ), ну́ся, не́шся, док.
1. Усмішкою виявляти певні почуття (перев. радість, задоволення і т. ін.).
Як же то зрадів Василь Невольник, побачивши Шраменка!.. І божий чоловік [сліпий] зрадів: аж усміхавсь, облапуючи кругом Петра (П. Куліш, Вибр., 1969, 195);
Хто б не прийшов до хати — старий, малий, хорий, здоровий, багатий, — кожний виходить усміхаючися, з радістю в серці: вже якось уміла [Олена] кожному сказати щось таке приємне, чим-небудь потішити (Хотк., II, 1966, 183);
Тарас бачив лише брови, очі, усмішку, — і раптом сам усміхнувся щиро й радісно (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 56);
Дивляться [жінки] мовчки на грізного свого гостя, на батька Пугача, не скаже він хоть словечка м’якшого, чи не всміхнеться до них (П. Куліш, Вибр., 1969, 135);
*Образно. Минулася буря — і сонце засяло, Веселка всміхнулась в ясних небесах (Рильський, І, 1960, 86);
// Усмішкою виявляти своє ставлення до кого-, чого-небудь, відповідати на що-небудь.
Старий путіловець — начштабу — лише усміхався, «партизанщина», казав він вибачливо й водночас лагідно (Ю. Янов., II, 1958, 233);
Вона [Лукія] не всміхається до робітників запобігливо, як це часом буває з іншим начальством, їй не треба до них так усміхатись (Гончар, Тронка, 1963, 79);
Дай же руку, любий друже, усміхнись мені! (Сос., II, 1958, 225).
◊ Усміха́тися (усміхну́тися) аж до вух див. ву́хо.
2. перен. Сприяти, допомагати кому-небудь в успіху, удачі; обіцяти щось приємне, радісне.
Христя молода, до неї усе усміхається; їй здається усе таким привітним та гарним… (Мирний, III, 1954, 199);
Прийдешнє усміхалося йому рожевими картинами, поривало до поезії (Кач., II, 1958, 354);
// із сл. щастя, доля. Щастити, таланити комусь.
Щастя усміхнулось йому і відтоді вже його не покидало (Фр., V, 1951, 284);
Нарешті нам таки усміхнулось щастя. Зійшовши на якесь узгір’я, ми побачили ліхтарі, почули близький гудок паровоза (Гур., Друзі.., 1959, 25);
А може, й справді — у Києві, у тій художній школі, нарешті усміхнеться йому доля, може, сам там він стане знаменитим або хоч би хорошим художником (Збан., Сеспель, 1961, 154);
// Бути можливим у недалекому майбутньому.
— Він покинув столицю з її приємностями і забавами, покинув навіть школу, де йому вже от-от усміхались екзамени і дипломи (Фр., II, 1950, 370);
— Сексте, які сподівання тобі усміхаються в Римі, Маєш надії які? Чи тобі мріється що? (Зеров, Вибр., 1966, 340).
Значення в інших словниках
- усміхатися — усміха́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- усміхатися — УСМІХАТИСЯ (ВСМІХАТИСЯ) – ПОСМІХАТИСЯ Усміхатися (всміхатися), усміхнутися (всміхнутися). Усмішкою виявляти певні почуття (переважно радість, задоволення тощо), а також переносно. Видно, люблять цю дівчину усі – так ласкаво до неї усміхаються (Г. Літературне слововживання
- усміхатися — Дарувати <�пускати> усмішку, обдаровувати усмішкою, розсипати усмішки, вул. вишкіряти <�вискалювати> зуби; (до кого) вітати кого; (чим, кому) П. обіцяти що; ІД. (із сл. доля) щастити, таланити, (із сл. дорога) передбачатися, пахнути, світити, лежати, стелитися; осміхатися. Словник синонімів Караванського
- усміхатися — див. згоджуватися; сміятися Словник синонімів Вусика
- усміхатися — УСМІХА́ТИСЯ (ВСМІХА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УСМІХНУ́ТИСЯ (ВСМІХНУ́ТИСЯ), ну́ся, не́шся, док. 1. Усмішкою виявляти певні почуття (перев. радість, задоволення і т. ін.). Як же то зрадів Василь Невольник, побачивши Шраменка!.. Словник української мови у 20 томах
- усміхатися — (всміхатися), -аюся, -аєшся, недок., усміхнутися (всміхнутися), -нуся, -нешся, док. 1》 Усмішкою виявляти певні почуття (перев. радість, задоволення і т. ін.). || Усмішкою виявляти своє ставлення до кого-, чого-небудь, відповідати на що-небудь. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- усміхатися — до́ля (форту́на) усміха́ється (посміха́ється) / усміхну́лася (посміхну́лася) кому. Кому-небудь таланить, щастить в житті. А оце був поїхав на заробітки в Одесу, і там йому посміхнулася доля (М. Стельмах); Фортуна таки раз усміхнулася йому (І. Франко). Фразеологічний словник української мови
- усміхатися — УСМІХА́ТИСЯ (ВСМІХА́ТИСЯ) (усмішкою виявляти певні почуття, перев. радість, задоволення, доброзичливість), ПОСМІХА́ТИСЯ, ОСМІХА́ТИСЯ рідше, ОСКА́ЛЮВАТИСЯ (ОСКАЛЯ́ТИСЯ) жарт. зневажл.; ПІДСМІХА́ТИСЯ, ПІДСМІ́ХУВАТИСЯ, ПІДСМІ́ЮВАТИСЯ (час від часу). — Док. Словник синонімів української мови
- усміхатися — Усміха́тися, -ха́юся, -ха́єшся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- усміхатися — Усміхатися, -хаюся, -єшся сов. в. усміхнутися, -хнуся, -нешся, гл. Улыбаться, улыбнуться. І любуються, і радіють, і усміхаються. Рудч. Ск. І. 131. Словник української мови Грінченка