1. Словник української мови в 11 томах

усміх

У́СМІХ, у, ч. Те саме, що у́смі́шка 1.

Вона прийняла [подарунок], подякувала і усміхнулась. Василькові здався той усміх дуже ласкавим (Л. Укр., III, 1952, 485);

На якусь мить Неля глянула мені у вічі, і враз її очі спалахнули, на щоках заграв рум’янець, а на устах розцвів усміх — щирий, теплий, привабливий (Збан., Незабутнє, 1953, 16);

Офіцер прикусив губу, стримуючи скептичний усміх (Гончар, Таврія.., 1957, 367).

◊ Криви́й у́сміх див. криви́й;

Пуска́ти (пусти́ти) у́сміх див. пуска́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. усміх — у́сміх іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. усміх — див. УСМІШКА. Словник синонімів Караванського
  3. усміх — -у, ч. Те саме, що усмішка 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. усміх — У́СМІХ, у, ч. Те саме, що у́смі́шка 1. Галя подивилася з усміхом на сонечко (Марко Вовчок); Вона прийняла [подарунок], подякувала і усміхнулась. Словник української мови у 20 томах
  5. усміх — У́СМІ́ШКА, У́СМІХ, ПО́СМІШКА, О́СМІШКА рідше, О́СМІХ рідше; ПІВУ́СМІШКА, ПІВУ́СМІХ (ледве помітна, легка). Борис закивав нам головою, засміявся й так і од'їхав од нас із тією щасливою усмішкою (Є. Словник синонімів української мови
  6. усміх — У́сміх, -ху; у́сміхи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. усміх — У́сміх, -ху м. Улыбка. Де той погляд молодецький, де той всміх веселий. МВ. ІІ. 11. Чоловік усміхається.... Чого це в тебе такий дивний усміх? Драг. 76. Словник української мови Грінченка