усмішечка
УСМІ́ШЕЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до у́смі́шка 1.
А Віталик цей вартий більшої уваги, дарма що ото ніяково щулиться біля Тоні та ховає розгублену усмішечку в долоню (О. Гончар);
Обступили вони його з єхидними усмішечками, віталися дуже ввічливо (С. Васильченко);
І така дідівська поважність в обличчях, запалих цілком і вкритих зморшками, крізь які жодна усмішечка не засвітиться (В. Барка);
Кочубей перехопив масні усмішечки (Г. Колісник);
– .. Не подобається мені ваша усмішечка... Мені дуже ве-е-село... (В. Винниченко);
– Добрий вечір, панотче, добрий вечір вам, – полегшено, з усмішечкою привітався Поцілуйко (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)