1. Словник української мови у 20 томах

усмішечка

УСМІ́ШЕЧКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до у́смі́шка 1.

А Віталик цей вартий більшої уваги, дарма що ото ніяково щулиться біля Тоні та ховає розгублену усмішечку в долоню (О. Гончар);

Обступили вони його з єхидними усмішечками, віталися дуже ввічливо (С. Васильченко);

І така дідівська поважність в обличчях, запалих цілком і вкритих зморшками, крізь які жодна усмішечка не засвітиться (В. Барка);

Кочубей перехопив масні усмішечки (Г. Колісник);

– .. Не подобається мені ваша усмішечка... Мені дуже ве-е-село... (В. Винниченко);

– Добрий вечір, панотче, добрий вечір вам, – полегшено, з усмішечкою привітався Поцілуйко (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. усмішечка — усмі́шечка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. усмішечка — див. усмішка Словник синонімів Вусика
  3. усмішечка — [усм’ішеичка] -чкие, д. і м. -еиц':і, р. мн. -чок Орфоепічний словник української мови
  4. усмішечка — -и, ж. Зменш.-пестл. до усмішка 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. усмішечка — УСМІ́ШЕЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до у́смі́шка 1. А Віталик цей вартий більшої уваги, дарма що ото ніяково щулиться біля Тоні та ховає розгублену усмішечку в долоню (Гончар, Тронка, 1963, 28); Обступили вони його з єхидними усмішечками, віталися дуже ввічливо (Вас., І, 1959, 89). Словник української мови в 11 томах