Словник української мови у 20 томах

усмішкуватий

УСМІ́ШКУВАТИЙ, а, е, розм.

З усмішкою; схильний усміхатися.

У Кузьки були розумні, усмішкуваті очі і хоч суворе, але симпатичне обличчя (І. Багмут);

Об'єктив фотоапарата увічнив усмішкувате добре обличчя батька (Н. Рибак).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. усмішкуватий — усмі́шкуватий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
  2. усмішкуватий — -а, -е, розм. З усмішкою; схильний усміхатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. усмішкуватий — УСМІ́ХНЕНИЙ (ВСМІ́ХНЕНИЙ) (з усмішкою), УСМІ́ХНУТИЙ (ВСМІ́ХНУТИЙ), ОСМІ́ХНЕНИЙ рідше, РОЗСМІ́ШЕНИЙ рідше; УСМІ́ШКУВАТИЙ розм., УСМІ́ШЛИВИЙ розм. (з усмішкою; схильний усміхатися).  Словник синонімів української мови
  4. усмішкуватий — УСМІ́ШКУВАТИЙ, а, е, розм. З усмішкою; схильний усміхатися. У Кузьки були розумні, усмішкуваті очі і хоч суворе, але симпатичне обличчя (Багмут, Щасл. день.., 1959, 167).  Словник української мови в 11 томах