Словник української мови у 20 томах

усмішливий

УСМІ́ШЛИВИЙ, а, е, розм.

1. З усмішкою; схильний усміхатися.

Черниш оглядається і не бачить уже тих знайомих, благодушних, лукаво усмішливих облич (О. Гончар).

2. Насмішкуватий, глузливий.

Впевнений: крізь дещо усмішливий тон виступу Ви відчули, що викрутас розшифрований (Б. Олійник).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. усмішливий — усмі́шливий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
  2. усмішливий — див. веселий  Словник синонімів Вусика
  3. усмішливий — Усміхнений  Словник чужослів Павло Штепа
  4. усмішливий — -а, -е, розм. З усмішкою; схильний усміхатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. усмішливий — УСМІ́ХНЕНИЙ (ВСМІ́ХНЕНИЙ) (з усмішкою), УСМІ́ХНУТИЙ (ВСМІ́ХНУТИЙ), ОСМІ́ХНЕНИЙ рідше, РОЗСМІ́ШЕНИЙ рідше; УСМІ́ШКУВАТИЙ розм., УСМІ́ШЛИВИЙ розм. (з усмішкою; схильний усміхатися).  Словник синонімів української мови
  6. усмішливий — УСМІ́ШЛИВИЙ, а, е, розм. З усмішкою; схильний усміхатися. Черниш оглядається і не бачить уже тих знайомих, благодушних, лукаво усмішливих облич (Гончар, III, 1959, 41).  Словник української мови в 11 томах