усохлий

УСО́ХЛИЙ (ВСО́ХЛИЙ), а, е.

Дієпр. акт. до усо́хнути і усо́хти.

Він [чоловік] був заклопотаний роботою – здіймав і випрямляв усохлі й поламані вітром деревця (з казки);

Він хоче цю хату згорілу, і клуню, і даль, і дуби, Березу од вибуху всохлу, тепло від батьківського дому І Катрю у серце вмістити (А. Малишко);

Липи, каштани і клени вже скинули своє всохле листя (Ю. Смолич);

Ось-ось гримне, розітне блискавицею небо, і поллється на землю чиста вода, сповнить всохлі криниці (І. Муратов);

І видається: кажани проворні, усохлі з туги, мечуть жереби (В. Стус).

Значення в інших словниках

1. усохлий — усо́хлий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. усохлий — (всохлий), -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до усохнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. усохлий — Усо́хлий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. усохлий — УСО́ХЛИЙ (ВСО́ХЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до усо́хнути. Він [чоловік] був заклопотаний роботою — здіймав і випрямляв усохлі й поламані вітром деревця (Казки Буковини..  Словник української мови в 11 томах
5. усохлий — Усо́хлий, -а, -е Засохшій. Побачили смоковницю, всохлу від коріня. Єв. Мр. XI. 20.  Словник української мови Грінченка