усохлий — Орфографічний словник української мови

усохлий — УСО́ХЛИЙ (ВСО́ХЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. до усо́хнути і усо́хти. Він [чоловік] був заклопотаний роботою – здіймав і випрямляв усохлі й поламані вітром деревця (з казки); Він хоче цю хату згорілу, і клуню, і даль, і дуби, Березу од вибуху всохлу... Словник української мови у 20 томах
усохлий — (всохлий), -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до усохнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
усохлий — Усо́хлий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
усохлий — УСО́ХЛИЙ (ВСО́ХЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до усо́хнути. Він [чоловік] був заклопотаний роботою — здіймав і випрямляв усохлі й поламані вітром деревця (Казки Буковини.. Словник української мови в 11 томах
усохлий — Усо́хлий, -а, -е Засохшій. Побачили смоковницю, всохлу від коріня. Єв. Мр. XI. 20. Словник української мови Грінченка