успення

УСПЕ́ННЯ, я, с.

Те саме, що Успі́ння.

Під патронатом братства була церква Успення Богородиці. Першу вістку про неї маємо з 1399 р. (І. Крип'якевич);

Монастир св. Онуфрія від XV ст. був під патронатом братства церкви Успення (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. успення — успе́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. Успення — див. Успіння Пресвятої Богородиці  Словник церковно-обрядової термінології
3. Успення — У християнстві прийняття Богом Марії з тілом і душею в небо; найстаріше і найбільше марійне свято; в Україні У. Пресвятої Богородиці (28 серпня); з цим святом поєднано благословення врожаю (колоски збіжжя, зілля, овочі, фрукти); У. присвячені гол.  Універсальний словник-енциклопедія