устелятися
УСТЕЛЯ́ТИСЯ (ВСТЕЛЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся і рідко УСТЕ́ЛЮВАТИСЯ (ВСТЕ́ЛЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., УСТЕЛИ́ТИСЯ (ВСТЕЛИ́ТИСЯ), елю́ся, е́лишся, док.
1. Густо покриватися чим-небудь по всій поверхні.
Шлях устелявся шаром тонкого пороху (Іван Ле);
[Хор косарів:] Ми в луг підем всі з косами, І як станем вряд, Він устелиться травами. Скошеними влад (М. Кропивницький);
Ой ще квітом не встелилась грядка барвіночку, ти вже ведеш під віночок багацькую дочку (Уляна Кравченко);
Доріжка від валу до воріт, котрою вони наступали, так густо встелилася трупом, що солдати топтали по них, як по подушках (Б. Лепкий);
// Поширюючись, лягати на поверхню чого-небудь.
Світло місяця лилося вікном, устелюючись срібними, матовими пасмами на помості й стіні (О. Кобилянська).
2. рідко. Пролягати.
Лиш біля ніжних уст устелилась легка лінія втоми (О. Кобилянська).
3. тільки недок. Пас. до устеля́ти, усте́лювати.
Словник української мови (СУМ-20)