устелятися
УСТЕЛЯ́ТИСЯ (ВСТЕЛЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся і рідко УСТЕ́ЛЮВАТИСЯ (ВСТЕ́ЛЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., УСТЕЛИ́ТИСЯ (ВСТЕЛИ́ТИСЯ), елю́ся, е́лишся, док.
1. Густо покриватися чим-небудь по всій поверхні.
Шлях устелявся шаром тонкого пороху (Ле, Історія радості, 1947, 286);
[Хор косарів:] Ми в луг підем всі з косами, І як станем вряд, Він устелиться травами. Скошеними влад (Кроп., V, 1959, 131);
Ой ще квітом не встелилась грядка барвіночку, ти вже ведеш під віночок багацькую дочку (У. Кравч., Вибр., 1958, 120);
// Поширюючись, лягати на поверхню чого-небудь.
Світло місяця лилося вікном, устелюючись срібними, матовими пасмами на помості й стіні (Коб., І, 1956, 137).
2. рідко. Пролягати.
Лиш біля ніжних уст устелилась легка лінія втоми (Коб., III, 1956, 109).
3. тільки недок. Пас. до устеля́ти, усте́лювати.
Словник української мови (СУМ-11)