устерегтися
УСТЕРЕГТИ́СЯ (ВСТЕРЕГТИ́СЯ), ежу́ся, еже́шся; мин. ч. устері́гся, регла́ся, ло́ся; док.
1. Будучи пильним, уважним, уникнути небезпеки, неприємностей, згубних впливів і т. ін.
Ходили вони [ногайці] на нас великими загонами, проривались через границю і часом багацько робили шкоди .. Щоб устерегтись од цих набігів, запорожці посилали в степи в розвідку козаків (О. Стороженко);
Не дізнав [Іван] ані одної з тих прикростей, яких годі устерегтися кожному сільському простакові, котрий попаде на службу в панськім дворі (І. Франко);
Не встерігся знічев'я горобець, не встиг і цвірінькнути востаннє, як накрив його кіт своєю пазуристою лапою (Панас Мирний);
Кожному приписана доля, від якої не втечеш, не встережешся (А. Чайковський);
// рідко. Те саме, що уберегти́ся 1.
Потім батько захворів – кажуть пізньої осені .. млин на річці лагодив з людьми, не встерігся й промок (Іван Ле).
2. розм. Помітити.
[Чумак:] Протри-бо мерщій очі та гарненько доглядай, бо народу сила і не встережешся, як рибу з возів порозтягають (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)