устидливість
УСТИДЛИ́ВІСТЬ (ВСТИДЛИ́ВІСТЬ), вості, ж., розм.
Властивість за знач. встидли́вий.
Скажімо, еротичне почуття, що воно є протиотрутою від смертного жаху, стимулюється первісною ідеологією “інь – янь”, помноженою на біблійну встидливість (з наук.-попул. літ.);
Горілка додавала впевненності, долала встидливість (із журн.);
Симпатична фарбована блондиночка юного віку, поводилася скромно і навіть якось зі встидливістю (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)