устилати

УСТИЛА́ТИ (ВСТИЛА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УСЛА́ТИ (ВСЛА́ТИ), устелю́, усте́леш, док., що, розм.

Те саме, що устеля́ти.

Кімнати її він услав килимами (А. Шиян);

Пада листя із тополі, устилає темний дол [діл] (І. Гончаренко);

* Образно. Довго хмарами небо покрите було. Довго землю встилали тумани (О. Олесь);

Квітчає парк червоним листом Карнизи, ліхтарі, дроти, Встилає килимом барвистим Майдани, вулиці, мости... (І. Вирган).

Значення в інших словниках

1. устилати — устила́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. устилати — (встилати), -аю, -аєш, недок., услати (вслати), устелю, устелеш, док., перех., розм. Те саме, що устеляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. устилати — УКРИВА́ТИ (ВКРИВА́ТИ) (про суцільну масу чого-небудь, рослинність тощо — заповнювати густо собою якусь поверхню, якийсь простір, предмет), ПОКРИВА́ТИ, КРИ́ТИ, ЗАСТИЛА́ТИ (ЗАСТЕЛЯ́ТИ), УСТЕЛЯ́ТИ (ВСТЕЛЯ́ТИ), УСТИЛА́ТИ (ВСТИЛА́ТИ)...  Словник синонімів української мови
4. устилати — УСТИЛА́ТИ (ВСТИЛА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УСЛА́ТИ (ВСЛА́ТИ), устелю́, усте́леш, док., перех., розм. Те саме, що устеля́ти. Кімнати її він услав килимами (Шиян, Вибр., 1947, 5); В огороді хмелинонька Грядки устилає (Чуб.  Словник української мови в 11 томах
5. устилати — Устилати, -лаю, -єш гл. = устеляти. Зеленим барвінком камінь устилати. Макс.  Словник української мови Грінченка