устилати —
УСТИЛА́ТИ (ВСТИЛА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УСЛА́ТИ (ВСЛА́ТИ), устелю́, усте́леш, док., що, розм. Те саме, що устеля́ти. Кімнати її він услав килимами (А. Шиян); Пада листя із тополі, устилає темний дол [діл] (І. Гончаренко); * Образно.
Словник української мови у 20 томах
устилати —
(встилати), -аю, -аєш, недок., услати (вслати), устелю, устелеш, док., перех., розм. Те саме, що устеляти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
устилати —
УКРИВА́ТИ (ВКРИВА́ТИ) (про суцільну масу чого-небудь, рослинність тощо — заповнювати густо собою якусь поверхню, якийсь простір, предмет), ПОКРИВА́ТИ, КРИ́ТИ, ЗАСТИЛА́ТИ (ЗАСТЕЛЯ́ТИ), УСТЕЛЯ́ТИ (ВСТЕЛЯ́ТИ), УСТИЛА́ТИ (ВСТИЛА́ТИ)...
Словник синонімів української мови
устилати —
УСТИЛА́ТИ (ВСТИЛА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УСЛА́ТИ (ВСЛА́ТИ), устелю́, усте́леш, док., перех., розм. Те саме, що устеля́ти. Кімнати її він услав килимами (Шиян, Вибр., 1947, 5); В огороді хмелинонька Грядки устилає (Чуб.
Словник української мови в 11 томах
устилати —
Устилати, -лаю, -єш гл. = устеляти. Зеленим барвінком камінь устилати. Макс.
Словник української мови Грінченка