утомний
УТО́МНИЙ (ВТО́МНИЙ), а, е.
1. Те саме, що уто́мливий 1.
Для дівчат наших буде корисно пробути тут тижнів два, шкода тільки, що шлях сюди такий довгий і втомний (Леся Українка);
Праця була хаотична, утомна і нецікава (С. Васильченко);
Це були довгі й важкі дні, сповнені тривоги і втомного чекання (В. Кучер).
2. рідко. Те саме, що уто́млений 2.
Іде з лісу брат Уляни .. Сестра його зустрічає, Втомні коні випрягає (Л. Первомайський);
Вона .. прослідкувала, як повз будинок пройшов утомною ходою робітник (М. Івченко);
Саме під вітряком стояла Зінька, як ішли [заарештовані] додому. Перестріла – побиті всі, у синяках, і хоч втомні, а й не спинились (А. Головко).
3. техн. Який позбавлений міцності (про метали, матеріали тощо), підлягає раптовому руйнуванню під дією змінних навантажень.
Виявлено, що за однакового рівня циклічних напружень малі утомні тріщини .. формуються раніше за більш високої частоти навантаження (з наук. літ.);
Утомне руйнування;
Утомний злам.
4. Запаморочений, очманілий.
Утомний, збентежений і зляканий, він звівся і, обійнявши їй голову, знову став пожадливо й сласно цілувати її (М. Івченко).
Словник української мови (СУМ-20)