утоптаний
УТО́ПТАНИЙ¹ (ВТО́ПТАНИЙ), а, е.
1. Дієпр. пас. до утопта́ти¹.
Корній натиснув на лопату. Суха, втоптана та прибита ногами й колесами земля була тверда (Б. Грінченко);
Не йди утоптаним шляхом, Віддай життя на вищі цілі (П. Грабовський);
Проти кузні – добре утоптаний майданчик (П. Колесник);
Ясно-жовта земля здаля вирізнялася на чистому, ще не втоптаному снігу (О. Полторацький);
Любов до вітчизни починається з любові до берізки біля рідної хати, до стежки на городі, втоптаної дитячими ногами (М. Рильський);
Чому ж до нього втоптані стежини? Людські серця курган цей вабить чим? (І. Гончаренко);
Під босими ногами і в тебе, і в неї тепла земля, укочена колесами, втоптана копитами, вкрита м'яким, як пух, теплим полом (О. Довженко);
Лесь вийшов на вузеньку, до блискучого втоптану стежку (М. Івченко).
2. у знач. прикм., перен., рідко. Те саме, що нато́птаний 2.
Федір Прохорович – середній на зріст, втоптаний, крижастий, з свіжими і рум'яними, як у дівчини, щоками (Д. Бедзик).
УТО́ПТАНИЙ² див. вто́птаний¹.
Словник української мови (СУМ-20)