утоптаний
УТО́ПТАНИЙ¹ (ВТО́ПТАНИЙ), а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до утопта́ти¹
Корній натиснув на лопату. Суха, втоптана та прибита ногами й колесами земля була тверда (Гр., І, 1963, 417);
Проти кузні — добре утоптаний майданчик (Кол., Терен.., 1959, 18);
Ясно-жовта земля здаля вирізнялася на чистому, ще не втоптаному снігу (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 159);
Любов до вітчизни починається з любові до берізки біля рідної хати, до стежки на городі, втоптаної дитячими ногами (Рильський, Веч. розмови, 1964, 148);
Чому ж до нього втоптані стежини? Людські серця курган цей вабить чим? (Гонч., Вибр., 1959, 243).
♦ Утоптаний шлях — легкий, звичний життєвий шлях.
Не йди утоптаним шляхом, Віддай життя на вищі цілі (Граб., І, 1959, 557).
2. у знач. прикм., перен., рідко. Те саме, що нато́птаний 2.
Федір Прохорович — середній на зріст, втоптаний, крижастий, з свіжими і рум’яними, як у дівчини, щоками (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 24).
УТО́ПТАНИЙ² див. вто́птаний¹.
Словник української мови (СУМ-11)