утюг
УТЮ́Г, а́, ч.
1. розм. Те саме, що пра́ска.
Електричний утюг не виключався ні на мить; він розжарився так, що, здавалося, шипів навіть від погляду (В. Собко).
2. спец. Пристрій для вирівнювання, згладжування ґрунтових доріг, полів і т. ін.
Для згладжування поверхні поливного поля застосовують також металеві і дерев'яні утюги – кінні і тракторні (з наук. літ.);
Вирівнюють поверхню [зрошуваної площі] тракторними утюгами, грейдерами (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)