утюг
УТЮ́Г, а́, ч.
1. Те саме, що пра́ска.
Електричний утюг не виключався ні на мить; він розжарився так, що, здавалося, шипів навіть від погляду (Собко, Стадіон, 1954, 240).
2. спец. Пристрій для вирівнювання, згладжування грунтових доріг, полів і т. ін.
Для згладжування поверхні поливного поля застосовують також металеві і дерев’яні утюги — кінні і тракторні (Механ. і електриф.., 1953, 310);
Вирівнюють поверхню [зрошуваної площі] тракторними утюгами, грейдерами (Овоч., 1956, 126).
Словник української мови (СУМ-11)