утямки
УТЯМКИ́ (ВТЯМКИ́), присл., розм.
1. Уживається тільки у складі фразеологічних виразів.
2. кому, у знач. присудк. сл. Зрозуміло.
– Постояв я трохи, постояв, а потім подрався далі, а куди, й сам не знаю, тільки втямки мені, що переді мною вже не гора, а стіна (Григорій Тютюнник);
Тепер Сашкові втямки, чого це внадився до батька останнім часом якийсь невідомий зайда (Ю. Смолич);
// Пам'ятається, не забувається.
– А вам, Олимпські зубоскалки, .. Березової дам припарки, Що довго буде вам втямки (І. Котляревський);
Послухай, Грицьку, лиш! чи це тобі втямки, Як зійдуться було до тебе парубки, А ти було й звелиш граматку їм читати (П. Гулак-Артемовський).
Словник української мови (СУМ-20)