утікач

УТІКА́Ч (ВТІКА́Ч), а́, ч.

Той, хто втікає, втік звідкись.

Пороснули і Рутуляни, Як од дощу в шатер цигани, А тілько Турн один оставсь, Утікачів щоб перейняти (І. Котляревський);

Кукса кинувся бігти. Затріщав тин. Але в ту саму хвилину, коли втікач збирався перемахнути на той бік, у поле, Кульгавий стрибнув, і в його зубах лишився добрий клапоть Куксиної штанини (О. Донченко);

Жирондист-утікач ходить по містку над глибоким яром (Леся Українка);

Легейдин родич – утікач із Князівки – зібрав цілий натовп. Який уже раз розповідав він історію про свою втечу (А. Головко);

– Тут не раз ступала нога мисливця, тут проходили і бродяги, і колишні втікачі-каторжани (О. Донченко);

Крізь опону синявої імли замайорів перед утікачами степ (Б. Лепкий).

Значення в інших словниках

1. утікач — утіка́ч іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. утікач — Біженець, втікач  Словник синонімів Вусика
3. утікач — [ўт'ікач] = втікач -ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і/ -ачу, кл. -ачу, мн. -ач'і, -ач'іў  Орфоепічний словник української мови
4. утікач — (втікач), -а, ч. Той, хто втікає, втік звідкись.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. утікач — УТІКА́Ч (ВТІКА́Ч) (той, хто втік або тікає звідкись), БІ́ГЛИЙ заст., ТІКА́Ч рідше; ДЕЗЕРТИ́Р (перев. з війська, під час воєнних дій).  Словник синонімів української мови
6. утікач — Утіка́ч, -ча́, -че́ві; -качі́, -чі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. утікач — УТІКА́Ч (ВТІКА́Ч), а́, ч. Той, хто втікає, втік звідкись. Пороснули і Рутуляни, Як од дощу в шатер цигани, А тілько Турн один оставсь, Утікачів щоб перейняти (Котл., I, 1952, 219); Кукса кинувся бігти. Затріщав тин.  Словник української мови в 11 томах
8. утікач — Утікач, -ча м. Бѣглецъ. ЗОЮР. ІІ. 97. Сим. 74. Голяк, втікач, приплентач, ланець. Котл. Кн. IV. 40.  Словник української мови Грінченка