утішати

УТІША́ТИ (ВТІША́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УТІ́ШИТИ (ВТІ́ШИТИ), шу, шиш, док., кого.

1. Приносити втіху кому-небудь, робити когось радісним, задоволеним.

Зажурилась тяжко Івга, .. ходить похмура, і дитинка її не втішає (Марко Вовчок);

– Ви скажіть йому від мене, Що я досі пам'ятаю, Як пісні його втішали Нас колись в чужому краю (Леся Українка);

Діточкам спасибі за листи, дуже мене втішили (М. Коцюбинський);

[Галя і Юрій:] Просимо вас... наша рідна бабусю... завтра до нас на весілля. [Марфа:] Діточки мої хороші... Оце справді втішили... (О. Левада);

// Розважати, веселити.

Княжецький син в гуслі грає. Дівчиноньку забавляє, Забавляє й утішає (з народної пісні);

Нема в їх [них] ні забавок, ані іграшок дитячих, .. і мати вернеться – нічого не принесе, щоб їх звеселити, щоб утішити своїх діток! (Марко Вовчок).

2. Умовляючи, допомагати кому-небудь позбутися суму, неспокою, хвилювання і т. ін.

Його ніхто не втішав; тепле слово привіту не виривалося з уст його товариства (Панас Мирний);

– Василю Назаровичу, не плачте, – утішав старого Черняк (О. Довженко);

Рузя як уміла втішала дівчину. Але як тут утішити, коли в неї самої стискалось від страху серце? (О. Донченко);

Нема кому його ні пожаліти, ні втішити... (М. Стельмах);

Мирон Данилович, трусячись, обторкує ґрунт: “Я в мокрому глинищі! Це яр, можна лізти через воду!” – втішає сам себе (В. Барка).

◇ (1) Утіша́ти о́ко (зір) – те саме, що Ті́шити (весели́ти) о́ко (о́чі, зір і т. ін.) (див. ті́шити).

Я й Середземне бачив море У Провансальському краю... Усі вони втішали зори І душу надили мою (М. Рильський);

(2) Утіша́ти / уті́шити се́рце чиє – заспокоювати кого-небудь.

Втішаю серце... Але прикрих дум Не сходить попіл (М. Зеров).

Значення в інших словниках

1. утішати — утіша́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. утішати — Розважати, бавити, забавляти, веселити, радувати, тішити серце кому; (зір) тішити.  Словник синонімів Караванського
3. утішати — (втішати), -аю, -аєш, недок., утішити (втішити), -шу, -шиш, док., перех. 1》 Приносити втіху кому-небудь, робити когось радісним, задоволеним. || Розважати, веселити. Утішати око. 2》 Умовляючи, допомагати кому-небудь позбутися суму, неспокою, хвилювання і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. утішати — ЗАСПОКО́ЇТИ (заглушити, розвіяти чий-небудь неспокій, тривогу, хвилювання і т. ін.), УТІ́ШИТИ (ВТІ́ШИТИ), УТИХОМИ́РИТИ (ВТИХОМИ́РИТИ) рідше, ПОТІ́ШИТИ рідше, УГАМУВА́ТИ (ВГАМУВА́ТИ), СТІ́ШИТИ розм., УГО́ВТАТИ (ВГО́ВТАТИ) розм.  Словник синонімів української мови
5. утішати — УТІША́ТИ (ВТІША́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УТІ́ШИТИ (ВТІ́ШИТИ), шу, шиш, док., перех. 1. Приносити втіху кому-небудь, робити когось радісним, задоволеним. Зажурилась тяжко Івга,..  Словник української мови в 11 томах