утішливий
УТІ́ШЛИВИЙ (ВТІ́ШЛИВИЙ), а, е.
1. Який виражає радість, задоволення.
Всі його знали, усі дивували, Чув він хвалу собі скрізь, Бачив, як усміхи втішливі грали, – Тільки не бачив він сліз (Леся Українка).
2. Те саме, що уті́шний 1.
Сад тихо шелестів листям, наче шепотів йому [Горленкові] щось утішливе (З. Тулуб);
Є люди щедрі на втішливе слово .. І хоч яке в тебе горе, вони неодмінно почнуть запевняти, що в тому нічого жахного немає (Яків Баш).
Словник української мови (СУМ-20)