утішливий
УТІ́ШЛИВИЙ (ВТІ́ШЛИВИЙ), а, е.
1. Який виражає радість, задоволення.
Всі його знали, усі дивували, Чув він хвалу собі скрізь, Бачив, як усміхи втішливі грали, – Тільки не бачив він сліз (Леся Українка).
2. Те саме, що уті́шний 1.
Сад тихо шелестів листям, наче шепотів йому [Горленкові] щось утішливе (З. Тулуб);
Є люди щедрі на втішливе слово .. І хоч яке в тебе горе, вони неодмінно почнуть запевняти, що в тому нічого жахного немає (Яків Баш).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- утішливий — уті́шливий прикметник Орфографічний словник української мови
- утішливий — (втішливий), -а, -е. 1》 Який виражає радість, задоволення. 2》 Те саме, що утішний 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- утішливий — ПРИЄ́МНИЙ (який викликає задоволення, втіху, насолоду своїми якостями, властивостями, створює гарний настрій тощо), ХОРО́ШИЙ, МИ́ЛИЙ, ПРИ́ЯЗНИЙ, СЛА́ВНИЙ, ВІДРА́ДНИЙ, УТІШЛИВИЙ (ВТІШЛИВИЙ), УТІ́ШНИЙ (ВТІ́ШНИЙ), УГО́ДНИЙ (ВГО́ДНИЙ) заст., БЛА́ГОСНИЙ заст. Словник синонімів української мови
- утішливий — УТІ́ШЛИВИЙ (ВТІ́ШЛИВИЙ), а, е. 1. Який виражає радість, задоволення. Всі його знали, усі дивували, Чув він хвалу собі скрізь, Бачив, як усміхи втішливі грали, — Тільки не бачив він сліз (Л. Укр., І, 1951, 342). 2. Те саме, що уті́шний... Словник української мови в 11 томах