ухил

У́ХИЛ, у, ч.

1. Похила, спадиста поверхня.

Дах робиться з двох ухилів (з наук. літ.);

// Нахил.

Щоб створити напір на рівнинних річках, які мають невеликий ухил, споруджують греблі (з наук.-попул. літ.).

2. Відхід від основної лінії організації, узвичаєних поглядів, принципів.

Ніяких розходжень з партійною програмою в головних питаннях життя в нього не було. Ніяких ізмів, ніяких ухилів (О. Довженко);

// Збочення, відхилення.

3. Певний напрям діяльності, інтересів; спеціалізація.

Всілякої підтримки заслуговує ініціатива республіканського Хорового товариства щодо створення так званих “музичних класів” – неповних середніх музичних шкіл з хоровим ухилом (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. ухил — у́хил іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ухил — Схил, нахил, (рельєфу) спад, (школи) спеціялізація, (од курсу) відхилення  Словник синонімів Караванського
3. ухил — [ухиел] -ла, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў  Орфоепічний словник української мови
4. ухил — -у, ч. 1》 Похила поверхня. || Нахил. 2》 політ. Відхід від основної лінії партії. 3》 Певний напрям діяльності, інтересів; спеціалізація.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ухил — СХИЛ (похила, спадиста поверхня чого-небудь), УКІ́С (ВКІС), СПАД, У́ХИЛ, УЗБІ́ЧЧЯ, ОБОЧИНА, РОЗКА́Т рідше, ПОКА́Т (ПОКІ́Т) рідше, ЗБІЧ діал., ЗБІ́ЧЧЯ діал., СПО́ХІВ діал.; УЗГІ́Р'Я (ВЗГІ́Р'Я), ВІ́ДКИД діал.  Словник синонімів української мови
6. ухил — У́хил, -лу; у́хили, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. ухил — У́ХИЛ, у, ч. 1. Похила поверхня. Дах робиться з двох ухилів (Дерев. зодч. Укр., 1949, 15); // Нахил. Щоб створити напір на рівнинних річках, які мають невеликий ухил, споруджують греблі (Наука.., 7, 1955, 11). 2. політ. Відхід від основної лінії партії.  Словник української мови в 11 томах