ушкодження
УШКО́ДЖЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. ушко́дити.
Підвищені дози променистої енергії спричиняються до тяжких ушкоджень очей (з наук.-попул. літ.);
Вояк, упавши боком на його тіло, крім вивихнення лівої руки та значного перестраху, не поніс ніякого ушкодження (І. Франко).
2. Ушкоджене місце.
Біль унаслідок вивихнення ноги, як і ушкодження на голові й тілі.., засудили звичайно енергічну [енергійну] й рухливу жінку на кількатижневе лежання (О. Кобилянська);
Оглянувши комірку і не знайшовши ушкоджень, Степан сів під хатину відпочити (В. Гжицький).
Словник української мови (СУМ-20)