уїжджений

УЇ́ЖДЖЕНИЙ (В'Ї́ЖДЖЕНИЙ), а, е.

Дієпр. пас. до уї́здити.

Перед нею в синьому сяйві біліли сніги, блищала в'їжджена дорога (М. Коцюбинський);

Віз м'яко покотився ще не в'їждженою дорогою (М. Стельмах);

Шлях висохлий, в'їжджений (Б. Харчук);

// уї́жджено, безос. пред., розм., рідко.

Все, що я дивився, або уїжджено до межі, або машини мають дизельні двигуни, або є проблеми з документами (з газ.).

Значення в інших словниках

1. уїжджений — уї́жджений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. уїжджений — (в'їжджений), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до уїздити. || уїжджено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. уїжджений — НАЇ́ЖДЖЕНИЙ (про шлях, дорогу — який став рівним, гладеньким від частої й тривалої їзди), УЇ́ЖДЖЕНИЙ (В'Ї́ЖДЖЕНИЙ), РОЗ'Ї́ЖДЖЕНИЙ, УТОРО́ВАНИЙ (ВТОРО́ВАНИЙ), ТОРО́ВАНИЙ, НАКО́ЧЕНИЙ, УКО́ЧЕНИЙ (ВКО́ЧЕНИЙ), НАТЕ́РТИЙ рідше, УТЕ́РТИЙ (ВТЕ́РТИЙ) рідше...  Словник синонімів української мови
4. уїжджений — УЇ́ЖДЖЕНИЙ (В’Ї́ЖДЖЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уї́здити. Перед нею в синьому сяйві біліли сніги, блищала в’їжджена дорога (Коцюб., І, 1955, 329); Віз м’яко покотився ще не в’їждженою дорогою (Стельмах, Правда.., 1961, 358).  Словник української мови в 11 томах