уїжджений

УЇ́ЖДЖЕНИЙ (В’Ї́ЖДЖЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уї́здити.

Перед нею в синьому сяйві біліли сніги, блищала в’їжджена дорога (Коцюб., І, 1955, 329);

Віз м’яко покотився ще не в’їждженою дорогою (Стельмах, Правда.., 1961, 358).

Значення в інших словниках

1. уїжджений — уї́жджений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. уїжджений — УЇ́ЖДЖЕНИЙ (В'Ї́ЖДЖЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до уї́здити. Перед нею в синьому сяйві біліли сніги, блищала в'їжджена дорога (М. Коцюбинський); Віз м'яко покотився ще не в'їждженою дорогою (М. Стельмах); Шлях висохлий, в'їжджений (Б.  Словник української мови у 20 томах
3. уїжджений — (в'їжджений), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до уїздити. || уїжджено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. уїжджений — НАЇ́ЖДЖЕНИЙ (про шлях, дорогу — який став рівним, гладеньким від частої й тривалої їзди), УЇ́ЖДЖЕНИЙ (В'Ї́ЖДЖЕНИЙ), РОЗ'Ї́ЖДЖЕНИЙ, УТОРО́ВАНИЙ (ВТОРО́ВАНИЙ), ТОРО́ВАНИЙ, НАКО́ЧЕНИЙ, УКО́ЧЕНИЙ (ВКО́ЧЕНИЙ), НАТЕ́РТИЙ рідше, УТЕ́РТИЙ (ВТЕ́РТИЙ) рідше...  Словник синонімів української мови