фавор
ФАВО́Р, у, ч., книжн.
Доброзичливість, прихильність до кого-небудь; підтримка, заступництво якоїсь впливової, знатної особи; милість монарха.
◇ (1) У фаво́рі – користуватися прихильністю, підримкою, заступництвом того, хто має силу, вплив.
Особливо у фаворі в нього був малий Маковей. Йому лейтенант дарував різні пільги, вимотуючи жили з Маковейових напарників-телефоністів (О. Гончар);
Шаховський був у фаворі і при дворі (Б. Левін);
У нижчому ціновому сегменті у фаворі офіси в адміністративних приміщеннях (з газ.);
(2) Не у фаво́рі у функції присуд., хто, в кого – не користуватися успіхом у кого-небудь, прихильністю в когось.
Словник української мови (СУМ-20)