файда
ФАЙДА́, и́, ж., діал.
Батіг, канчук, пуга.
– Аби файда в руках була, А хлопа, як того вола, У плуг голодного запряжеш (Т. Шевченко);
– Візьми ж хоч нагайку на спадок, бо ти ні до якої роботи не здатний, а здатний тільки файдою когось приганять (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)