файда
ФАЙДА́, и́, ж., діал. Батіг, канчук, пуга.
— Аби файда в руках була, А хлопа, як того вола, У плуг голодного запряжеш (Шевч., II, 1963, 126);
— Візьми ж хоч нагайку на спадок, бо ти ні до якої роботи не здатний, а здатний тільки файдою когось приганять (Н.-Лев., III, 1956, 303).
Словник української мови (СУМ-11)