фальконет
ФАЛЬКОНЕ́Т, ФАЛКОНЕ́Т а, ч.
Старовинна дрібнокаліберна гармата.
В замку було вдосталь пороху, кілька гаківниць, фальконетів, ядра, мушкети, пістолі (Н. Рибак);
– А які фальконети! – Захоплено вигукнув Верига. – Один бувало як пальне, риба на воду спливає, а як шість разом – на милю очерет вилягає (П. Панч);
Ген-ген у полі бовваніє чата. А при дорозі, жерлом у замет, стоїть покинута гармата, чавунний львівський фальконет (Л. Костенко);
На чайку вантажили 4–6 невеличких гармат-фальконетів, ядра, порох (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)