фальш
ФАЛЬШ, і, ор. шю, ж. і у, ор. ем ч.
1. Підробка, обман, шахрайство.
– І я, братику, їду з тобою вчитися! – гордовито, ще з порога, сказав [Василенко] Юркові .. – Одержав папірця без фальші! (М. Стельмах);
Він, Козаков, якого на тактичних навчаннях ніякою силою не вдавалось командирам змусити повзати по-пластунському щиро, без фальшу, тут повз так, ніби це з дитинства було його найулюбленішою справою (О. Гончар);
Не терплять люди фальшу.
2. Удавання, нещирість, лицемірство; облуда.
Вчора мати нарікала, що Ломицький прийшов в гості до їх [них] в піджаку, неначе до міщан, а сьогодні співає зовсім в інший тон і трохи не лає Ломицького за той фрак .. “Що це за знак, що сьогодні на маму напала якась пропасниця фальші?” – подумала молода дівчина (І. Нечуй-Левицький);
У нещадному гарячому круговороті панської Асканії .. все було наскрізь пройняте фальшю, продажністю (О. Гончар);
У вдаваній делікатності супутника він своїм тонким і вразливим сприйняттям безпомилково відчув фальш (С. Журахович);
Бранко зараз же вловив фальш в Олиному манірному вигуку (Ірина Вільде);
// Відсутність природності, правдивості в чому-небудь; надуманість.
В комедії .. накреслив п. Цеглинський .. людину з сильним почуттям своєї особистої гідності і з погордою до всякого фальшу та поверховості (І. Франко);
Пошуки своєї манери не сумісні з манірністю. Адже манірність не тільки туманить зміст, вона несе фальш, неприродність, кокетування словом (з газ.).
3. Неточність, спотворення звуків, мелодії тощо під час співу, гри на інструменті.
– Мені так хочеться навчитись грати... – Я не відмовляюсь бути вашим навчителем. Але попереджаю: навчитель я вимогливий, – фальші не зношу (С. Добровольський);
// Погано, невміло зіграна роль чи поставлена вистава.
Фальш актора.
Словник української мови (СУМ-20)