фальшивити

ФАЛЬШИ́ВИТИ, влю, виш; мн. фальшивлять; недок., що і без прям. дод., розм.

Те саме, що фальшува́ти 2.

Юнаки й дівчата співали добре. Не було таких, хто б фальшивив і порушував мелодію (з наук. літ.);

// Лицемірно поводитися, ставитися до когось.

– Ніколи на світі, одним поглядом, одним спогадом не дурив я тебе, не фальшивив перед тобою! (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. фальшивити — фальши́вити дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. фальшивити — див. обманювати  Словник синонімів Вусика
3. фальшивити — [фал'шивиетие] -иўл'у, -виеш, -иўл'ат'; нак. -иў, -иўтеи  Орфоепічний словник української мови
4. фальшивити — -влю, -виш; мн. фальшивлять; недок., розм. 1》 Те саме, що фальшувати 2). 2》 Лицемірно поводитися, ставитися до когось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. фальшивити — ЛИЦЕМІ́РИТИ (діяти лицемірно, виявляти нещирість), КРИВИ́ТИ ДУШЕ́Ю (СЕ́РЦЕМ), ФАЛЬШУВА́ТИ, ФАЛЬШИ́ВИТИ, КРИВОДУ́ШИТИ рідше, ФАРИСЕ́ЙСТВУВАТИ рідше, ДВОЇ́ТИ діал.; ЛУКА́ВИТИ (хитрувати, приховуючи правду); ХИТРУВА́ТИ (виявляти хитрощі); ХАНЖИ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. фальшивити — ФАЛЬШИ́ВИТИ, влю, виш; мн. фальшивлять; недок., розм. Те саме, що фальшува́ти 2. Юнаки й дівчата співали добре. Не було таких, хто б фальшивив і порушував мелодію (Нар. тв. та етн., 1, 1961, 91); // Лицемірно поводитися, ставитися до когось.  Словник української мови в 11 томах