фальшивити
ФАЛЬШИ́ВИТИ, влю, виш; мн. фальшивлять; недок., розм. Те саме, що фальшува́ти 2.
Юнаки й дівчата співали добре. Не було таких, хто б фальшивив і порушував мелодію (Нар. тв. та етн., 1, 1961, 91);
// Лицемірно поводитися, ставитися до когось.
— Ніколи на світі, одним поглядом, одним спогадом не дурив я тебе, не фальшивив перед тобою! (Фр., III, 1950, 421).
Словник української мови (СУМ-11)