фанатизм
ФАНАТИ́ЗМ, у, ч.
1. Сліпа, пристрасна відданість своїй вірі, поєднана з крайньою нетерпимістю до інших вірувань, до іновірців.
Ненавидів [Суліман] бідноту свого народу за релігійний фанатизм, який засліплював очі на дійсні причини його мізерного існування, за сліпу, глупу віру в місію “вибраного” народу (Ірина Вільде);
Був він соцініанин, а громада одновірців не дозволила йому працювати для католика. – Страшна це річ – єретичний фанатизм! – обурювався Адам (Н. Королева).
2. перен. Безрозсудна одержимість якимись ідеями, поглядами, почуттями, поєднана з нетерпимістю до будь-яких інших ідей, поглядів, почуттів.
Сліпа любов, як і сліпа віра, родить фанатизм і нетолеранцію [нетерпимість] (І. Франко);
Блискучість ідеї, а то навіть форми, могли захоплювати до ентузіазму й фанатизму, і багато треба було сторонніх критичних впливів, щоб хоч сяк-так показати й задню сторону медалі (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)