фанатик
ФАНА́ТИК, а, ч.
1. Надзвичайно релігійна людина, що нетерпимо ставиться до інших вірувань, іновірців.
Стрибайло був, як і Боболій, запеклим католицьким фанатиком, ніщо його не спиняло, ніщо і не лякало (О. Стороженко);
Малювати доводилося потай, бо мусульманський закон забороняє зображувати тварин, і людей, і фанатики-бухарці, впіймавши його на гарячому, могли б і штрикнути його кинджалом або придушити (З. Тулуб).
2. перен. Людина, пристрасно віддана якій-небудь справі, захоплена якоюсь ідеєю, почуттями і т. ін., що нерідко робить таку людину однобічною, обмеженою.
За хвилину перед Огеєм сиділа вже не прибита нещастям мати, а людина діла, фанатик великої справи і знавець юнацької душі (Олесь Досвітній);
Фанатиків Сокорина не любив за їхню упертість і небажання глянути на життя зрячими очима (П. Кочура);
Казали, що Сафарова ніщо не цікавило, крім дорученої йому справи. Це – фанатик будівництва, людина кам'яної волі (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)