Значення в інших словниках
-
фанатик —
фана́тик іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
фанатик —
(релігійний) бузувір; (якогось діла) загорілець, пристрасний прихильник; (патріотизму) шовініст; (у політиці) екстреміст; фанат, фан.
Словник синонімів Караванського
-
фанатик —
ФАНА́ТИК, а, ч. 1. Надзвичайно релігійна людина, що нетерпимо ставиться до інших вірувань, іновірців. Стрибайло був, як і Боболій, запеклим католицьким фанатиком, ніщо його не спиняло, ніщо і не лякало (О.
Словник української мови у 20 томах
-
фанатик —
-а, ч. 1》 Надзвичайно релігійна людина, що нетерпимо ставиться до інших вірувань, іновірців. 2》 перен. Людина, пристрасно віддана якій-небудь справі, захоплена якоюсь ідеєю.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
фанатик —
фана́тик (від лат. fanaticus – несамовитий, шалений) 1. Людина, що відзначається несамовитістю, крайньою нетерпимістю до інаковіруючих, здатна на бузувірство, дикі ексцеси проти інших. 2. Переносно – особа, пристрасно захоплена якою-небудь ідеєю, думкою, віддана якимось поглядам, заняттям.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
фанатик —
Фана́тик, -ка; -тики, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
фанатик —
ФАНА́ТИК, а, ч. 1. Надзвичайно релігійна людина, що нетерпимо ставиться до інших вірувань, іновірців. Стрибайло був, як і Боболій, запеклим католицьким фанатиком, ніщо його не спиняло, ніщо і не лякало (Стор.
Словник української мови в 11 томах
-
фанатик —
Фанатик, -ка м. Фанатикъ. Фанатика безумного сліпого. К. ПС. 74.
Словник української мови Грінченка