фанатичний
ФАНАТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Сповнений фанатизму, який діє і мислить, як фанатик.
– Відомо вам, яко фанатичному проповідникові релігійно-ідеалістичних ідей, що видів атеїзму існує стільки ж, скільки було волосинок на голові патлатого якого-небудь мінезингера середніх віків (Г. Хоткевич);
Цей фанатичний молодик [Каргат] перестарався. Нічого загрозливого в його паперах нема (Ю. Шовкопляс).
2. Власт. фанатикові, фанатикам.
Фанатична релігійність;
Людина з такою фанатичною вдачею та ще з причепливою ідеєю хоч кому завдасть клопоту (Ю. Шовкопляс);
// Пройнятий величезною пристрастю.
Розумів [Олесь], що ту дівчину можна було любити якоюсь аж фанатичною любов'ю, якою, здається, і любив її Нестор (О. Кобилянська);
Чубенко пізнав серед них сухотного солдата, очі його горіли фанатичним вогнем (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)