фанфара
ФАНФА́РА, и, ж.
1. Духовий музичний інструмент, що має форму видовженої труби без вентилів і використовується для подання сигналів або для виконання музичних фраз урочистого чи войовничого характеру.
Комісар зійшов східцями аж до води і привітно чекав міністра – доки той ступить ногою на берег. Оркестр грав турецького гімна. Фанфари пронизливо співали (Ю. Яновський);
А скрипки шаліють і гримлять фанфари, летячи на плеса темного Дніпра (М. Драй-Хмара);
[Зорін:] А, скелі рвуть! (Фанфара сурмить “відбій”). Як приємно, ще бойова фанфара вже кличе не в бій, а до мирних подвигів (Яків Баш);
Гучно й дрібно вдарили барабани, протяжно й голосно заспівали блискучі фанфари (В. Кучер).
2. Музична фраза урочистого або войовничого характеру, виконувана на цьому інструменті.
Ішла героїчна п'єса про Сталінград, з фанфарами в увертюрі і громом канонади за кулісами (Л. Дмитерко);
Вітальна фанфара;
// Короткий трубний сигнал.
Фанфара до бою.
Словник української мови (СУМ-20)