фараон
ФАРАО́Н, а, ч.
1. Титул володаря в Стародавньому Єгипті.
За ними [сфінксами] На голому піску стоять По шнуру піраміди вряд, Мов фараонова сторо́жа, І ніби фараонам знать Вони дають, що правда Божа Встає вже, встала на землі. Щоб фараони стереглись (Т. Шевченко);
До злого духа мовив фараон: “Будь ти мені порадник і спомога, Щоб мій народ мене без перепон Вважав за бога” (І. Франко);
Колекціонери розглядають зображення скарабеїв на численних прикрасах фараона Тутанхамона (з наук.-попул. літ.).
2. зневажл. Прізвисько поліцая.
Пролунав пронизливий свист. – Фараони! – крикнув Михайлов. – Рятуйся, хто в Бога вірує! (Ф. Бурлака).
3. заст. Вид азартної гри в карти (звичайно без великих ставок).
* Образно. Цей вал, надгробки (їх зосталось трохи!) – Застиглий шум пістрявої епохи, Що тут метала бистрий фараон, Епохи тьми, неволі і азарту (М. Зеров).
Словник української мови (СУМ-20)