фаркнути
ФА́РКНУТИ, ну, неш, док., розм., рідко.
1. Однокр. до фа́ркати.
В цю мить на руці в Наркиса повис Данило. Фаркнувши, як пес на муху, Наркис тільки повів рукою, – і вдруге за перший день свого одруження вмившися кров'ю, Данило покотився долі (Ю. Смолич).
2. Спалахнути.
І тоді ж раптом фаркнуло нечутно світло – налило коридор, залило сходи... (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)